Нині атеїзм є єдиною доктриною всіх мислячих людей.
Коли мене запитують про мої атеїстичні переконання, я завжди із задоволенням відповідаю, що співрозмовник сам є атеїстом щодо Зевса, Аполлона, Амона Ра, Мітри, Ваала, Тора, Одіна, Золотого тільця та Літаючого Макаронного Чудища. Просто я додав до цього списку ще одного бога.
Назвіть мені причину, через яку ви не вірите у всіх інших богів, і я вам назву причину, через яку я не вірю у вашого бога.
З погляду єзуїтського священика, я, зрозуміло, атеїст і завжди був ним... Я неодноразово повторював, що, на мою думку, ідея Бога-особистості досить наївна. Можете назвати мене агностиком, але я не поділяю войовничого духу справжніх атеїстів, чий запал пояснюється за великим рахунком хворобливістю рятування від кайданів релігійного виховання, отриманого в ранні роки. Я віддаю перевагу смиренному відношенню, що відповідає нашій недостатній здатності раціонально осмислити природу і саме наше існування.
Священні писання обов'язково мають ті самі характерні недоліки. Усі вони відрізняються просто зворушливою бідністю фантазії. Це впадає у вічі насамперед. Другий недолік полягає в тому, що кожне без найменшого на те права претендує на оригінальність. Кожне широко запозичує у попередніх без посилання джерело, що, безумовно, є нечесним вчинком. Кожне по черзі привласнює застарілий реквізит попередніх і з простодушною самовпевненістю намагається видати його за найсвіжіше і останнє одкровення, що щойно надійшло з неба.
Віра - це злочин перед лицем думки.
Добре вам, атеїстам. Єдиний захід усьому — власне сумління.
Якщо Бог такий, як вважають, він повинен бути найнещаснішим за все у всесвіті. Він спостерігає щогодини мільярди створених ним істот, які зазнають незліченних страждань. Він знає також про страждання, які їм ще доведеться перенести. Можна про нього сказати: "Нещасливий, як Бог"
Ніщо не заважає людині, будучи атеїстом, бути щасливим, врівноваженим, глибоко інтелігентним та високоморальним.
- Ви атеїст?
— Тільки на Різдво та Великдень. У решту днів це не важливо.