Музика – це чудово. Я запам'ятовую всі важливі події мого життя завдяки пісні, яку слухала на той момент.

– Це не кімната. Це справжня криниця. Я почуваюся відром, яке туди опустили.
- Але ж так не можна жити, Фаїно.
- А хто вам сказав, що це життя?

Це наш шифр. "Хічкок" означає "страшна". "Фелліні" - красива жінка, але, щоб щось від неї отримати, треба постаратися. Пам'ятаєте, як Мастроянні поліз у фонтан Треві за Аніто Екберг, а нагородою за працю виявилися лише промоклі штани? "Скорсезе" - дівчина з дивностями (представте Роберта де Ніро в одязі служниці з "Мису страху").«Поланськи» — та, з якою зв'язуватися собі дорожче (неповнолітня, одружена, начальниця...). "Кубрик" - холодна, відсторонена, тримається як робот, ні проблиску емоцій, але щось у ній таке є... "Спілберг" - дуже намагається сподобатися. Ось таке авторське кіно, не схоже одне на одного.

Коли я довго не граю, довго не готую нової ролі, я почуваюся як піаніст, у якого ампутовані руки.

Іноді розставання схожі на сцену катапультування у фільмі«Топ ган» — ви обоє розумієте, що настав час рятуватися, але тільки один залишиться цілим і неушкодженим. Деякі розставання більше нагадують вбивство Мо Гріна в«Хрещеному батькові» — щойно тебе, напівголого, масажує гарна жінка, а через секунду тобі виносять мозок у буквальному значенні слова. А іноді розлучатися буває не складніше, ніж здати книгу до бібліотеки. Так, було цікаво, однак із самого початку розумієш, що це не твоє і буде правильно все закінчити у потрібний термін.