Голда Меїр
Світ на Близькому Сході настане тоді, коли араби любитимуть своїх дітей сильніше, ніж вони ненавидять євреїв.
Світ на Близькому Сході настане тоді, коли араби любитимуть своїх дітей сильніше, ніж вони ненавидять євреїв.
Дуже дивна країна Лівану. По незнанню видається випаленою і безлюдною: руїни, французи, спека, дикі, зарослі араби в халатах і кози. Я вчуся тут арабському у водіїв та посудомийок. Харкований язик принаймні у посудомийок. Сухий. Як вітер із піском. Вони не мають «ви», але всі«улюблені». Скрізь Аллах. Проникнення Аллаха в життя правовірного разів у тисячу більше, ніж Христа – у католицьку. Базарна мова, але з вишукуванням. Немає у них«доброго ранку». Є ранок світлий, сметанний, жирний, грошовий, жасминовий, солодкий, Зрештою, але доброго – немає. Поезія з базарними відгуками. Там немає ні«смачного» або, що араби, по- видимому, не є фанатами стриманості. Їм взагалі поняття апетиту чуже: їсти тут раді завжди, тому побажання до їжі тут звучать як«нехай буде їжа твоя вкушена з радістю і здоров'ям», а пророк у них так і сказав – якщо що впаде під час їжі, підбери та зжери, щоб не дісталася їжа шайтану, і пальці оближі, бо не знаєш ти в якому шматку їжі благодать. Дуже жирно, дуже солодко, дуже щедро.
Світ сприймає арабів так, наче ми нічого не значимо, наче ми вівці.