Нелегко зустріти людину, яка, віддавши вченню три роки, не мріяла б зайняти високу посаду.

— Він такий схожий на вас...
— На вашу думку, ми не знаємо!? Він це я! Той самий вогонь, та ж лють, енергія, безжальні амбіції. Я дивлюся на нього та бачу себе! Як я можу його полюбити!
— Ти не любиш себе, батьку? Ми повинні ненавидіти один одного?... Батько, прошу, відкрий мені своє серце.
— Все, що я міг дати сім'ї, — я поклав на вівтар владолюбства та амбіцій. Храм, збудований на гнилому фундаменті. Думаєш, я дозволю тобі йти тим самим шляхом? Я не можу...

Розум без амбіцій подібний до птиці без крил.

П'ятірки, п'ятірки з плюсом, п'ятірки з мінусом... Боже! Вдумайтесь! У кожної дитини свої здібності, свої бажання, свої мрії… Але ні! Кожен палець треба витягувати доти, доки він не стане вказівним! Витягувати, доки він не зламається!

Спочатку ми всі працюємо із захватом. Чиста наука... Потім включається егоїзм, одержимість, і, рано чи пізно, стаєш заручником амбіцій.

У мене напевно немає  амбіції бути чимось більшим, ніж решта.

Хаос - це не провал. Хаос – це сходи. Багато хто намагався зійти на неї, але оступався і вже не намагався знову. Падіння ламало їх. В інших був шанс зійти нагору, але вони відмовлялися, продовжуючи чіплятися за владу, за Богів чи любов. Все це ілюзії. Реальна лише сходи, і важливий лише підйом нагору.

Чемпіони продовжують грати доти, доки не отримають те, що потрібно.

Доки люди будуть схилятися перед Цезарями та Наполеонами, Цезарі та Наполеони приходитимуть до влади і приноситимуть людям нещастя.

Бездіяльність монарха розвиває здібності прем'єр-міністра.