На пробах до фільму "Морозко" мені довелося гризти горіхи. Я так хотіла зніматися, що не щадила зубів. Але в результаті мені дісталася негативна роль Марфушенька-душенька. Мало хто знає, чого мені вартувала та роль! Коли знімався фільм, у країні був дефіцит продуктів. Гору яблук у кадрі замінили на чисту цибулю, яку пофарбували харчовим барвником. І ось уявіть собі: сцену, де я із захопленням гризу яблука, зняли з п'ятого дубля, і весь цей час мені треба було кусати, зображуючи радість та задоволення. Та сама історія була і з молоком — замість нього доводилося пити підфарбовану воду. А побачивши себе на озвученні фільму, я розплакалася. Мені здавалося, що я така страшна! Після цього всерйоз подумувала над тим, щобніколи більше не зніматися в кіно.

Раневську запитали, як складалися її взаємини з режисером вистави:
– Ми зображували кохання слонихи та горобця.

Я завжди відчувала, що мене не існує; єдина можливість бути для мене — це, мабуть, бути кимось іншим. Тому я й захотіла стати акторкою.

Думаю, це частина акторської відповідальності – любити персонажа, якого ти граєш.

Вмерти не страшно. Страшно, що після смерті можуть зняти фільм і тебе зіграє Безруков.

Жодна премія не здатна зробити тебе по-справжньому добрим актором. "Оскар" потрібен лише для того, щоб змусити глядача прийти в кіно.

Весь світ - театр, ми всі - актори мимоволі,
Всесильна Доля розподіляє ролі,
І небеса стежать за нашою грою!