Юрій Соломін

Я не уявляю свого життя без театру і без моїх улюблених домашніх вихованців. Мій будинок завжди населяє ватага приблудних кішок та собак. Вони дають мені і втіху, і спокій, і розмовляю я з ними, як з людьми. Іноді мені навіть здається, що вони розуміють більше за нас... І, більше того, я навчаюсь у них майстерності артиста! І студентам своїм, і молодим артистам я раджу уважніше спостерігати за звичками кішок і собак — це дуже допомагає в нашому ремеслі. Ніхто з акторів Малого театру ніколи не пройде повз кинуте кошеня чи цуценя, я глибоко переконаний, що милосердя та вміння співчувати — це як властивість душі, а й невід'ємна частина акторської професії.

Докладніше

Клініка. Доктор Джон «Джей Ді

Джей Ді: - Ти актор...
Прибиральник: - А ти пожежник... У що граємо?
Джей Ді: - Гра закінчена, Клаус! Я бачив тебе у фільмі«Втікач».
Прибиральник: - Так, так, так. Я був у фільмі з Харрісоном Фордом. Але потім вирішив вибрати собі ось це життя. Тут, знаєш, більше гламуру.
Боб Келсо: — Приятелю, на задніх сходах когось вирвало, як ти любиш.
Прибиральник: — Мені час на знімальний майданчик. Мотор!
Джей Ді: - Знято...

Докладніше

Фаїна Раневська

... Ну і особи мені трапляються, не особи, а особиста образа! У театр входжу як у сміттєпровід: фальш, жорстокість, лицемірство. Жодного чесного слова, жодного чесного ока! Кар'єризм, підлість, жадібні старі!

Докладніше