Великі актриси – адже вони теж бувають різні. Дивишся на одну і розумієш, що вона ні на кого не схожа, а поглянеш на іншу – і одразу згадаєш сусідку тітку Машу.

Бути актором — це не означає створювати щось. Це означає щось пояснювати.

В акторському житті потрібне везіння. Більше, ніж у будь-якій іншій, актор залежний, вибирати ролі йому не дано.

Натурально, як ви граєте… І цар у вас такий… типовий!

Я не читаю сценарій, це сценарій читає мене!

Я ніколи не казав, що всі актори – бидло. Я казав, що з акторами слід поводитися, як із бидлом.

Я не хочу, щоб мої слова про акторську професію звучали пихато. Зовсім не хочу. Наша робота - це дисципліна, нескінченне повторення одного і того ж, поразки, завзятість, сліпа удача, безмежна віра в себе і самовіддача.

Я отримав багато негативних рецензій. Звичайно, мене це ранить і змушує сумніватися. Коли хтось каже мені, що я поганий актор, я не заперечую, я знаю, що мені є над чим попрацювати. Але коли хтось каже, що я виродок, я не знаю, що сказати. Це, як знаєте, що? Це, правда, мене ранить.

Ось що дивно – всі казали:«Ріна! Ріна!», а знімали інших акторок. Напевно, тоді треба було вийти заміж за якогось кінорежисера. Але мені це прямо не спадало на думку. Та й їм, мабуть, також. А всі були друзі: Козинцев і Юткевич, Барнет та Пудовкін, і Кашеверова, і Михалкови – батько та сини.
Іноді під час зустрічі зі мною режисери та сценаристи, сплескуючи руками, кричать:
— Ах, батюшки мої! Як же про вас забули? Був чудовий епізод! Ви б так чудово це грали!
Микита Міхалков, наприклад, одного разу впав навколішки посеред вулиці перед Будинком кіно і закричав:
— Ріно! Ти моя кохана, найкраща актриса!
Я сказала:
- Так дай мені роль якусь, найгіршу.
Він підвівся з колін, сміючись, обійняв мене, поцілував і поклявся у вічному коханні.
І так все життя…

Але не слухайте того, хто скаже вам, що бути актором – важка робота. Тяжка робота — це працювати на фабриці 20 років. Або ходити день за днем ​​на роботу, яку ви не можете терпіти.