Герб Російської імперії, двоголовий орел, чудово відображає всю систему управління в цій країні, де всяка більш-менш важлива справа доручається не одній, а щонайменше двом інстанціям, які заважають один одному і ні за що не відповідають.

Восени, коли закінчувалося збирання врожаю, було в маєтку велике свято, і всі мужики, одягнувшись, приходили і чекали на вихід господаря; коли ж Павло Іванович уже більше майже не виходив, а старшого його сина Сашка не було вдома, то виходив до всіх батько ; староста ставив його на перекинуту діжку, і він роздавав селянам гроші, які йому передавав староста. Потім виносили вино, всім наливались кухлі, і моєму батькові староста подавав теж гарний стос горілки. Він піднімав цю стопку, щось їм казав усім, що тоді належало, і всі пили, і він з ними. Взагалі ж у житті мій батько окрім«французького» червоного вина ніколинічого не пив, та й то одна-дві склянки; щоб він випив хоч чарку горілки – цього не бувало.

І на наступних, і до самої смерті братиму участь у виборах, навіть з цвинтаря братиму участь, ще й звідти даватиму вам сигнали, що я там лежу.

Мені Росія дуже сподобалася, особливо люди. Вони у вас відкриті, душевні і трошки ку-ку якраз у моєму стилі!

Не можу зрозуміти тих письменників, які поїхали. Росія – рай  для письменників. Але я ніяк не зрозумію читачів, які тут лишилися. Росія – пекло для читачів.

Маючи повне переконання, що кріпацтво — гидота, я був пройнятий почуттям прямого мого обов'язку звільнити людей, які від мене залежать. Моя пропозиція дядько вислухав навіть без подиву, але з якимось скорботним почуттям; він був певен, що я збожеволів.

У розмовах наших звичайно йшлося про становище Росії. Тут розбиралися основні виразки нашої вітчизни: закоснелість народу, кріпацтво, жорстоке поводження з солдатами, яких служба протягом 25 років майже була каторга; повсюдне лихоцтво, грабіжництво і, нарешті, явна неповага до людини взагалі.

Росії необхідний такий флот, який у кожну цю хвилину міг би битися з флотом, що стоїть на рівні нових наукових вимог. Якщо цього не буде, якщо флот у Росії буде інший, він буде тільки шкідливий, тому що неминуче стане здобиччю нападників.

Росія споконвіку не мала нічого спільного з Європою західною; перші свої знання, мистецтва та науки отримала вона  разом із вірою православною від Цареграда... Правда Петро Перший багато ввів до нас німецької; але невже, переймаючи корисне, повинні ми у всьому мавпити і втратити всі родові риси і звичаї? На щастя, це неможливо, і віра своя застереже нас від нікчемності.

Чи велика ми нація, ми маємо довести не величезністю території, не кількістю підопічних народів, але величчю вчинків.