Можна, подібно до мене, прийняти Голлівуд як є; можна відмахнутися від нього з презирством, яке ми зберігаємо для всього, що не здатні вмістити. Зрозуміти його теж можна — але невиразно і лише уривками.

Всі ці картини нижчі за рівень людської гідності. Нам здається, що це принизливе заняття для людини – дивитись такі картини. Вони розраховані на пташині мізки, на тяжкодумність великого рогатого людства, на верблюжу невибагливість. Верблюд може тиждень обходитися без води, відомий сорт американських глядачів може двадцять років поспіль дивитися безглузді картини.

Культурний американець не визнає за вітчизняною кінематографією права називатися мистецтвом. Більше того: він скаже вам, що американська кінематографія – це моральна епідемія, не менш шкідлива та небезпечна, ніж скарлатина чи чума. Усі чудові досягнення американської культури – школи, університети, література, театр – усе це прибито, приголомшене кінематографією.