Трапляється, що людина, прокидаючись, з мимовільним переляком запитує себе: невже мені вже тридцять... сорок... п'ятдесят років? Як це життя так скоро минулося? Як це смерть так близько насунулася? Смерть як рибалка, який упіймав рибу в свою мережу і залишає її на якийсь час у воді: риба ще плаває, але мережа на ній, і рибалка вихопить її — коли захоче.
Жінки створені мистецтвом, тому такі прекрасні, що все випадкове в них відкинуто.
Часто в критичних ситуаціях людина, яка заплуталася по життю у своїх пріоритетах і уподобаннях, повертається до справжніх цінностей і навчається відокремлювати зерна від полови.
Грати роль не складно. Залишатися собою – ось де мистецтво.
У 1929 я усвідомив, що геніальний, і досі не мав нагоди в цьому засумніватися. Навпаки, переконання моя міцніла; мушу, однак, зізнатися, що ніяких особливих захоплень із цього приводу я ніколи не відчував, хіба що легке задоволення. (Пізніше, в 1929 році, у мене з'явилося чітке усвідомлення своєї геніальності, і воно так зміцнилося в мені, що не викликає жодних так званих піднесених почуттів. І все ж таки повинен визнати, що ця віра в мені — одне з найприємніших постійних відчуттів). )
Розчаруватися завжди встигнемо. Ми регочемо як одержимі і відразу впадаємо в тугу. Ось так і живемо.
Ось за що я люблю історію!
Людина, що прожила століття без знання її, має досвід лише одного покоління, інакше кажучи, досвід свого короткого життя. А людина, яка знає історію, підсумовує досвід безлічі поколінь…
Їм було надано на вибір стати царями чи гінцями царів. По-дитячому всі захотіли стати гінцями. Тому очевидні одні гінці, вони гасають світом і за відсутністю царів самі повідомляють другові вісті, які стали безглуздими. Вони б раді покінчити зі своїм нещасним життям, але не наважуються через присягу.
Наприкінці свого життя Фрейд опустив руки, сказавши, що при всьому інтересі до свого методу психоаналізу та інтерпретацій він дійшов висновку, що лікує лише кохання.