Взагалі, ставлення наук досвідчених до питання життя може бути виражене так: Питання: Навіщо я живу? – Відповідь: У нескінченно великому просторі, у нескінченно довгий час, нескінченно малі частинки видозмінюються у нескінченній складності, і коли ти зрозумієш закони цих видозмін, тоді зрозумієш, навіщо ти живеш.
І тоді я вирішив, що піднімуся на цю вежу, чого б це мені не вартувало, бо краще раз поглянути на небо і загинути, ніж вічно жити, не бачачи світла дня.
Якби я був сторонньою людиною, яка спостерігала за мною і за перебігом мого життя, я мав би сказати, що все повинно закінчитися безрезультатно, розтратитися в безперервних сумнівах, винахідливих лише в самокатуванні. Але, як особа зацікавлена, я живу надією.