Кожне життя має служити нам, щоб ми навчалися чогось. Кохання. Щирого захоплення. мистецтву. Ось чому треба присвячувати свою енергію. Тому, що нас покращує, а не руйнує. Саме цьому треба приділяти найбільшу увагу!

Померти від старості чесно, від хвороби логічно, але так…
Що я можу вдіяти? Нічого! Я тільки хочу, щоб моя мама не страждала занадто сильно, враховуючи її хворе серце, новина вб'є її.
Ось так доля, вижити на війні та померти на цьому зраному балконі.

Існує деяка вертикаль у житті. Людське життя взагалі-то горизонтальне: ми народжуємося, виробляємо своє потомство, чогось досягаємо або не досягаємо, а потім йдемо. Але для когось потрібно знайти цю вертикаль. Є люди, які без цього жити не можуть, вони її шукають.

Нехай у мене ослабне рука, ступня або нога, нехай захитаються всі зуби - все ж, поки у мене залишається життя, все гаразд.

У мене таке відчуття, що за цю ніч ми прожили ціле життя.

Краї прірви зімкнулися, дихати нема чим. Стоїш на дні і розумієш — надто пізно.

Бувають моменти, коли ти дивишся на всесвіт і думаєш:«А як щодо мене?», і чуєш, як всесвіт відповідає:«Ну і що щодо тебе?».

У них немає мужності, немає  гордості, вони не вміють сильно бажати. А без цього людина гроша ламаного не вартує.

Все життя — це насамперед боротьба зі своїм страхом.

... у цьому світі не можна відкладати важливі речі на потім, бо«потім» може не наступити. Життя може запросто відібрати те, що дорого, а повернути вже не вийде.