У моєму житті з'являлися різні люди, але ніхто не залишився. Кожен ніби шукав там щось для себе, але не знаходив – і зникав.

Щоб жити, спочатку потрібно навчитися відрізняти власну матір від стелі. Потрібно вибрати, хто чи що тобі важливіше: мама чи стеля, і відмовитися від того, що менш важливе. Неслі вибирають за тебе - тоне вибір.

Відмовитися від усього заради особистого щастя - можливо, і означає поразку, але це поразка краще за всякі перемоги.

Ти – головний персонаж, тобі вирішувати.
Життя немає, щоб зовсім без бою.
Життя можна жити, а можна відіграти,
Але так щоб аплодували стоячи.

Ми всі ніколи не бачили одне одного. Ми питаємо один одного і відповідаємо, ми живемо разом, завжди разом проводимо час, але не знаємо, хто ми!

Людина, якій не подобається життя, схожий на туриста, який заявився в найкращий у світі дендрарій, знайшов у кутку тазик з добривами, сунув туди голову і репетує:«Тут гидко! Поверніть мені гроші за квиток!

Ви думаєте, що тільки кохання може наповнити ваше життя світлом, або зруйнувати його, а потім... ви стаєте матір'ю.

Будь-який вибір ми робимо самі. Так, він залежить від обставин, знання, можливостей. Але на що б ми не спиралися, роблячи цей вибір — жити з результатами потім нам.

Життя надто коротке, пане Томеку, щоб витрачати його на неприємні речі.

Ідеї ​​ловляться на глибині. По суті, творчість це потік. Завдяки йому життя стає схожим на дивовижну гру.