Епікур говорив - добре прожив той, хто добре сховався.

Припустимо, ми залишимося живими; але чи будемо ми жити?

Was mich nicht umbringt, macht mich stärker. Те, що мене не вбиває, робить мене сильнішим.

Як приємно було бачити хмари, що біжать по небу, а в просвітах мерехтіння місячного світла — чи не так чергуються радості та прикрості в людському житті?

Вам потрібно тільки одне – бути природним, таким самим природним, як ваше дихання. Любіть своє життя. Не живіть відповідно до якихось заповідей. Не живіть згідно з чужими ідеями. Не живіть так, як від вас вимагають люди. Прислухайтеся до свого серця. Станьте безмовними, прислухайтеся до тихого, слабкого голосу всередині вас і дотримуйтесь його.

Він став потроху припускати думку, що в житті видно не всі одні троянди, а є і шипи, які іноді проколюють.

Честь – це більше, ніж життя.

Я інша справа. Що про мене казати! Я не бажаю іншого життя, та й не можу бажати, тому що не знаю жодного іншого життя.

Не кажи« ні», російська людина, коли життя шумить тобі«так».

Я взагалі живу не роздумуючи, тож мені завжди весело.