Після смерті ти не пам'ятаєш, що був живий раніше.

Не заважає іноді бути об'єктивним, особливо якщо тебе вважають пророком.

Ця зустріч – не випадковість. Ти в небезпеці, хоч сама цього ще не усвідомлюєш. Він уже проник у твої кровоносні судини і дістанеться серця. Він зірве там почуття, які ти так старанно вирощувала. Він годуватиме тебе надіями. Любовне завоювання – найбільш егоїстичний із хрестових походів. Знаю, ти вважаєш мене старою пустомеллю, але ти сама скоро переконаєшся в моїй правоті. Щодня, кожну годину ти будеш себе запевняти, що твій опірнепереборно, ти стежитимеш за своїми манерами, за кожним своїм слівцем, проте бажання його присутності виявиться сильнішим за наркотик. Тож не обманюй себе, це все, про що я тебе прошу. Він оселиться в тебе в голові, і ти захворієш на невиліковний абстинентний синдром. Не допоможе ні розум, ні час – час взагалі перетвориться на найгіршого твого ворога. Одна лише думка про те, щоб його знайти, знайти таким, яким ти його уявляєш, дозволить подолати найгірший зі страхів - втратити його і саму себе. Це – найважчий вибір, якого нас примушує життя.

Часом буває так, що життєва дорога з легкої і прямої спочатку перетворюється на криву стежку, потім починає петляти, а закінчується зовсім глухим кутом у трясовини.

Покажи мені хоч щось хороше, чому не приходить кінець, і в мене на радостях дах з'їде.

Знаєш, хочеться Апокаліпсису, щоби глобальний переворот відбувся. Вся ця мішура: бабло, статуси, посади, закони, укази, щоб все це в одну мить втратило всякий сенс. І щоб все з нуля, спочатку!

Усі ви йдете до істини різними шляхами, а я стою на перехресті і чекаю на вас...

Живи, безумець!... Витрачай, поки багатий!

Чорт забирай! У цьому ганебному світі кожен стоїть тільки сам за себе. Я не збрешу, сказавши, що у нас захищають лише своїх рідних, союзників та друзів

Йому було все одно, красива чи ні під кров'ю і всім іншим поранена дівчина. Він сам був не красень, і йому здавалося неправильним судити інших за стандартами, яким не відповідав. З народження у нього було слабке серце, що, напевно, пояснювало, чому він завжди сподівався, що будь-яка поранена пташка вважатиме його рятівником і любитиме відповідно. Вилікувати серце власними силами він не сподівався, а в такому місті, як Елквуд, де жили суворі працьовиті люди, це означало, що його шанси померти молодим вище за середні.
Він не боявся вмерти.
Він боявся померти на самоті.