Все це було б смішно,
Коли б не було так сумно.

Вона мала на меті стати навігатором.
Усе.
Решта або допомагало їй, або заважало... що допомагає треба зберігати, що заважає усувати.

Була б моя воля, я взагалі б не витрачала життя на сварки, розбирання. Сьогодні ти можеш висловити людині все, що в тебе накопичилося в надрах душі, а завтра цю ж людину може збити машина або йому поставить страшний діагноз. А що? Це ж життя, вона  ще сука, від неї все можна очікувати. Якщо йдеш проти неї, вона  йде проти тебе. Ось тільки ти крихітна піщинка порівняно з нею.

Є дві сторони життя в кожній людині: життя особисте, яке тим більше вільне, ніж абстрактніше її інтереси, і життя стихійне, роєве, де людина неминуче виконує запропоновані їй закони.
Людина свідомо живе собі, але служить несвідомим знаряддям задля досягнення історичних, загальнолюдських цілей. Досконалий вчинок неповернений, і дія його, збігаючись у часі з мільйонами дій інших людей, набуває історичного значення. Чим вище стоїть людина на громадських сходах, чим із великими людьми він пов'язаний, тим більше влади він має на інших людей, тим очевидніша зумовленість і неминучість кожного його вчинку.

Вмирати легко. Жити важко.

Життя - це перехід із однієї форми в іншу. Життя цього світу є матеріалом для нової форми.

У житті головне – щастя. А воно у кожного своє. Це категорія знову ж таки внутрішня. Розквітла квітка, яку ви посадили – щастя. Зібралися за столом друзі – щастя. Щастя – коли є, кого любити. Коли тебе кохають. Коли можна займатися улюбленою справою.
Щастя не треба чекати – його треба випробовувати.

Щоразу, потрапляючи в пастку, ти отримуєш можливість дізнатися про своїх ворогів. Неможливо створити пастку, не розписавши в ній усі свої слабкості.

— Фібі, а в тебе є ціль у житті?
— У мене й життя немає!

Життя сповнене пригод, а для мене пригоди і є життя.