Іво: У тебе буде казкове життя, Міллі.
Мілагрес: Звичайно, ти вмієш розповідати казки.

Потрібно діяти, сміливо вистачати життя за гриву. Я жалкую виключно про бездіяльність, нерішучість, коливання. Про дії та вчинки, навіть якщо вони часом приносять смуток і тугу, по-справжньому не шкодую ніколи.

Якщо в людини багатий внутрішній світ, якщо в нього є душа, то з нею добре і цікаво незалежно від того, тринадцять йому чи дев'яносто.

Сенсу життя не існує, мені доведеться самому створювати його!

Ми не маємо друзів; у нас немає  ворогів; у нас є тільки вчителі.

Потрібні терпіння і спритність, щоб нитка вийшла міцною. У нас кажуть: яка нитка — таке життя, то старайся.

Життя любить нагнітати морок для того, щоб потім яскравіше блиснути своєю світлою стороною.

Мені подобаються квіти, ось би їх додати і в моє життя.

Серце часто билося. Ось вона, заповітна мрія, що стала дійсністю! Розірвано залізне кільце, і він знову — вже з новою зброєю — повертався до ладу й до життя.

Сутність цього погляду полягала у переконанні, що призначення людини є прагнення морального вдосконалення і що вдосконалення це легко, можливе і вічне.