У нашому суспільстві існує«свята» трійця – психолог, дантист та екстрасенс, які живуть за рахунок наших чорних дірок, що вражають найдорожче для нас: зуби, душу та ауру.

- А сигнал на яхті подає ваша дружина?
- Ні, дворецький.
- А коктейлі збиває ваша дружина?
- Ні, мій камердинер.
— Вас цікавить мій сімейний стан?
— Зовсім не цікавить.
- Так ось. Я не одружений.

Безглуздий експеримент, названий життям.

Для того, щоб почати жити, доведеться спочатку навчитися відмовлятися від життя.

Краще вже померти, ніж жити за інерцією, жити життям, у якому немає  нічого, крім повторення пройденого. Померти означає перейти в невідоме. Померти - значить випробувати радість, випробувати радість при думці про те, що ти віддаєшся на милість стихії, яка набагато ширша за звичний наш розум світу, а саме абсолютному невідомому. Ось це і є радість. Але соромно і принизливо людині жити, як механізм, замкнувшись у собі зусиллям своєї волі, бути істотою, відірваною від непізнаного. У смерті немає нічого ганебного. Ганебне тільки життя, кожну мить якої нічим не заповнено, якою людина живе лише за інерцією. Життя справді може стати ганебним приниженням для людської душі. Але смерть – це не ганьба. Смерть, яка є безмежним простором, нам ніколи не вдасться заплямувати.

Мабуть, вся річ у метафорах, які нам потрібні, щоб простіше дивитися на життя.

У житті треба насамперед радіти дрібницям, тоді життя може довірити людині велике.

— Думаєте, десь там є життя?
— Серед ста мільярдів галактик, у кожній із яких сто мільярдів зірок і майже стільки ж сонячних систем? Імовірність того, що ми у Всесвіті одні, майже дорівнює нулю.

Нерозумно отруювати щасливе життя думками про те, чого не можеш змінити.

Жаль, що жити хочеться.