– Життя повертає мені подарунки …
– Життя ніколи нічого не повертає.
- Значить, вона  карає мене за мою абсолютну дурість.
- Жодного покарання теж не існує.
- Що ж тоді існує?
– Не знаю, мало що… Музика, сонце, дружба.
- І собача відданість.
– Так, це теж.

Він не знає людей та їхніх слабких струн, бо займався цілим життям самим собою.

У житті, як у граматиці: винятків більше, ніж правил.

Треба жити, треба любити, треба вірити.

Всесвіт, що існував у людині, перестав бути. Цей Всесвіт разюче схожий на той, єдиний, що існує крім людей. Цей Всесвіт дивовижно був схожий на той, що продовжує відображатися в мільйонах живих голів. Але цей Всесвіт особливо вражаючий був тим, що було в ньому щось таке, що відрізняло шум  її океану, запах її квітів, шарудіння листя, відтінки її гранітів, сум її осінніх полів від кожної з тих, що існували і існують у людях, і від тієї, що вічно існує поза людьми. У її неповторності, у її єдиності душа окремого життя - свобода.Відображення Всесвіту у свідомості людини становить основу людської сили, але щастям, свободою, вищим змістом життя стає лише тоді, коли людина існує як світ, ніколи ніким не повторний у нескінченності часу.

Все, що нам залишається, - це жити собі помаленьку. Трохи сьогодні, трохи завтра — і так далі...

Я була лише на одному концерті. І цей концерт – моє життя.

Друзі повинні поважати особисте життя одне одного.

Ми боремося не для того, щоб вмирати, а для того, щоб жити.

Він допив свій шоколад. На дні чашки, як і в житті, змішалися насолода та гіркота.