Джером Девід Селінджер. Над прірвою у житі
Настане день і тобі доведеться вирішувати, куди йти. І одразу треба йти туди, куди ти вирішив. Негайно. Ти не маєш права втрачати жодної хвилини. Тобі цього не можна.
Настане день і тобі доведеться вирішувати, куди йти. І одразу треба йти туди, куди ти вирішив. Негайно. Ти не маєш права втрачати жодної хвилини. Тобі цього не можна.
Іноді людина роками існує без руху, як нежива, а потім ніби ціле життя втискається в одну годину.
Дух свята зберігся у серцях людей, але зник із пісень.
Нічого не буде розпливчасто, невизначено, безхребетно добре, коли« добре» падає з неба.
Нічого не буде гаразд просто так.
Нічого не утворюється так і само собою. Правда написана на воротах Бухенвальда: "Кожному своє".
Кожен завжди отримає своє.
Не рано, не пізно, але в найвірніший момент кожен отримає те, що він заслужив.
Бреши собі чи не бреши.
Миттю - це ніщо, твоє життя - теж ніщо. Будь-який часовий проміжок менше десяти тисяч років – ніщо.
Головне — не та я, що тут лежить, а та, що сидить на краю ліжка і дивиться на мене, і та, що нині готує вечерю, і та, що возиться в гаражі з машиною чи читає книгу в бібліотеці. Все це — частки мене, вони й найголовніші. І я сьогодні зовсім не вмираю. Ніхто ніколи не вмирає, якщо у нього є діти та онуки. Я ще дуже довго житиму. І через тисячу років будуть жити на світі мої нащадки - повне місто! І вони гризтиму кислі яблука в тіні евкаліптів. Ось моя відповідь усім, хто ставить мудрі запитання.
Тіло з'їдають незримі бактерії. Душу з'їдають дрібні турботи та переживання. Не допускай, щоб дрібниці життя опанували твою душу.
— Але не завжди можна вивернутись, іноді тебе можуть так притиснути...
— Щоразу можна маневрувати, головне — зрозумій як!
— То я можу все?
- Так, так було завжди, завжди...
... дякую тобі за те, що ти дав мого життя сенс.
Я намагаюся побачити всю жінку, Звичайно, я знаю, що вона стара, але ж уявити чиєсь життя допомагають фотографії або щось на зразок фотографій. Я маю на увазі життя цілком. Я можу уявити її, коли вона була набагато молодша, ніж я, тому що завжди залишаються жести і вирази, які в крові, вони не залежать від віку. Стара жінка не завжди бачить себе старою жінкою, і я теж не завжди бачу її такою. Я намагаюся побачити у ній все її життя. У житті людини є щось таке зворушливе.