Зрештою, життя – це колекція втрачених можливостей.

Ніколи не бачив особливого сенсу в самозниженні — врешті-решт життя і без моєї допомоги з цим непогано справляється.

Ключі до життя. Ключі до виживання. Їх легко знайти. Але треба ще знати, де двері, до яких вони підходять, щоб не довелося ходити з важким зв'язуванням від однієї двері до іншої і пробувати кожен ключ.

У росіян свої уявлення про правильне життя.

Знаки, знаки... Справжні знаки - ось чого ми геть-чисто не вміємо сприймати. Здавалося б, все вже ясніше ясного і серце знає: подано знак, аж ні! Не вірить, погоджуватися не хоче, чинить опір. Що ж ми так товстошкірі, а?

Отже, якщо в житті довкола з самого початку немає  жодного блиску, то треба його старанно навести.

[Тятка] каже: живи, Дариє, поки живеться. Хіба добре, добре — живи, на те тобі жити випало. У горі, в зло будеш купатися, з сил виб'єшся, до нас захочеш - ні, живи, ворушись, щоб міцніше зачепити нас з білим світлом, занести в ньому, що ми були.

Адже для чогось нам дається і цей сніг, і ця ніч, і ці зірки… Ну не для того ж, щоб тільки їсти, пити, псувати одне одному життя!

... слідувати своїм мріям. Тільки якщо набратися хоробрості для того, щоб зробити щось бажане, можна довести, що віриш у Бога і довіряєш Йому.
І в ту саму мить, коли ми приймаємо це, життя набуває для нас священного значення.

Спробуй жити так, щоб ти завжди міг сказати правду.