Ми проводимо все наше життя, намагаючись запобігти смерті. Харчуємося, винаходимо, любимо, молимося, боремося, вбиваємо. Але що ми знаємо про смерть насправді? Лише те, що ніхто не повертається. Але в житті бувають ситуації, миті, коли розум переживає свої бажання, свої уподобання. Коли ваші звички живуть у ваших снах. І коли втрати...
Може, смерть — це дар. Як ви думаєте?
Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не втрачай цього шансу і будь щасливим. Як я можу судити з власного досвіду, у житті таких шансів буває раз, два – і обчевся, а проґавивши їх, шкодуєш потім усе життя.
Коли поруч є хтось, перед ким можна не вдавати, нічого з себе не зображати - це велика удача.
Хтось одного разу сказав мені, що мій ангел-охоронець напевно дуже добрий і любить працювати понаднормово!
А десь далеко-далеко, в зовсім іншому світі, хтось нерішуче взяв у руки музичний інструмент, що відгукнувся луною на ритм його душі.
Вона ніколи не помре.
Вона тут, щоб бути.
Часто в спробі уникнути негативних наслідків і почуттів ми боїмося робити важливі кроки і тягнемо з ухваленням рішення, намагаючись відволіктися. Тому що хочемо бути в безпеці і відчувати лише приємні емоції. Подібна втеча може і приносить полегшення зараз, але в довгостроковій перспективі все лише ускладнює, бо втрачається контроль над ситуацією. І людиною згодом рухає мотив відволікання, ніж необхідності зайнятися рішенням.
Щастя в особистому житті ще буде обов'язково буде! Ну, а поки що, можна просто помріяти про нього.
Хто хоче прийняти сенс життя як зовнішній авторитет, той кінчає тим, що за сенс життя приймає нісенітницю свого власного свавілля.