У мене не життя, а сон божевільного.

На початку кохання, як і на початку життя, є період, коли вона  задовольняється сама собою.

Я запитала у зозулі,
Скільки років я проживу...
Сосен здригнулися верхівки,
Жовтий промінь упав у траву.
Але ні звуку в гущавині свіжій,
Я йду додому,
І прохолодний вітер нежить
Лоб гарячий мій.

Єдиний шлях насолоджуватися життям – бути безстрашним і не боятися поразок та лих.

Отже, коли ти жив, ти ні для кого нічого не робив і тебе це не хвилювало, а тепер ти вмираєш і прагнеш допомогти фактично незнайомцю, що означає, що в смерті ти кращий, ніж у житті, і світ буде кращим, бо я тебе не врятував.

Не додавайте роки до свого життя, додайте життя до своїх років.

Якщо я насолоджуюся ненавистю до життя, я не ненавиджу життя. Я нею насолоджуюся.

Як мало, виявляється, я пройшла шляхів. Раптом стало ясно, що я була лише на початку шляху.
А в руках у мене фальшиві, величезні, кольорові, тимчасові, іграшкові перемоги.

— До Нового року ще шість годин, — наголосив замполіт, — а ви вже п'яні, як свині.
— Життя, товаришу лейтенанте, обганяє мрію, — сказав Фідель.

Ми існуємо без жодної мети в житті, якщо її собі не вигадуємо. Щодо цього у мене сумнівів немає. Доля людська в нашому всесвіті, що розвалюється, ні на йоту не змінилася б, якщо я, замість того, щоб жити як живу, нічим би іншим не займався, крім перетягування кульки гумового морозива з кута в кут років шістдесят без зупинки.