Краще мати ґрунтовну причину для нещастя, ніж мізерну для щастя.

Якщо я роблю для Неба те, що воно любить, то Небо також робить для мене те, що я люблю. Що я люблю і що ненавиджу? Я люблю щастя і благополуччя і ненавиджу нещастя.

Цікаво вдивитися в жінку, у якої є характер, звички, світогляд, а не силіконову ляльку з розважальною функцією.

Що зовнішність людська?
Ніщо. Головне - розум.
Ну що таке форма обличчя чи носа, розмір очей, зачіска?
Все це дрібниці.
Головне - розум, погляд, інтелект.
Ось це головне.
Ну якщо до цього ще гарна зовнішність, тоді все.
Залишилося грошей дістати.
А що гроші, коли є розум і така зовнішність?..
Але якщо ще є гроші — все.
Потрібно тільки, щоб вони любили одне одного.
А якщо є розум, зовнішність, гроші і вони люблять один одного, потрібні успіхи в роботі та щастя в особистому житті...
А коли є розум, зовнішність, гроші, любов і успіхи в роботі, потрібне лише здоров'я...
А коли є розум, зовнішність, гроші, любов і здоров'я, потрібно, щоб це зійшлося в якогось одного чоловіка.
А це не буває.

У той день я задумалася, що таке людські стосунки? Одні відкривають нам нові екзотичні горизонти, інші все життя гріють душу, інші викликають безліч запитань або спричиняють незвідані дали, відводять далеко від відправної точки або повертають на початок. І все-таки найприголомшливіші, найважливіші, найскладніші стосунки – це стосунки із самим собою. І якщо ти зустрінеш того, хто полюбить тебе такою, якою ти любиш себе, то це велике щастя.

Людина, що втрачає своє щастя в гонитві за честолюбством, безумець.

Якщо просипеш сіль, кинь щіпку через ліве плече. Завжди сади розмарин біля садової хвіртки. Не забувай поперчити картопляне пюре. Тримай на щастя в саду троянди та лаванду. Кохай, коли прийде кохання...

Вони не розуміють, як їм пощастило. Вони ходять, дихають, біжать. Не розуміють, яке це щастя... безтурботно бродити Парижем... Я заздрю, бо вони живі.

Але найважче — знати годину розлучення та пройти через нього. Адже інакше все було б потім лише мукою, і уламками, і злощастям... Того, хто, знаючи час, йде йому назустріч, дрібниці буднів рятують від смерті. Та й що путі чинити опір — сьогодні я відпускаю тебе… а не зроби я цього, ти все одно завтра підеш… Не позбавляй мене права на цей жест, єдиний… і останній…

Отже, кардинал користувався загальною повагою, бо нерідко трапляється, що коли чиясь життєва удача починає рости, вона  набуває привабливої ​​сили і, наче всі її атоми забезпечені щупальцями, змушує щастя інших людей ставати своїм сателітом. З цієї причини кардиналу надавали ще більшого блиску і славного імені  його батька, і недавнього нечуваного піднесення його брата Анни. До того ж він неухильно дотримувався мудрого правила приховувати від усіх своє життя, виставляючи напоказ свій розум.