Бути коханим, на твою думку, таке ж щастя, як любити, і досить на все життя, якщо раз досяг його. Але чому ж не любити й самому! Чому не любити? Чи не любиться. Ні, коханим бути - нещастя, нещастя, коли відчуваєш, що винен, тому що не даєш того ж і не можеш дати.

Це справжнє щастя — зустріти когось, кому можеш розкрити душу і хто приймає тебе таким, яким ти є. Я дуже довго чекав цього дня, щоб стати чимось більшим, ніж я є. І з Беллою я відчуваю, що близький до цього. Скільки б часу ми не провели разом, мені завжди буде мало. Давай почнемо з вічності?

Нахабство - друге щастя. Перше, це коли за неї по вухах не надавали.

Та хіба після одного щастя буває інше, потім третє, таке саме?

Щастя можна знайти навіть у темні часи, якщо не забувати звертатися до світла.

Коли я почав любити себе, я зрозумів, що туга та страждання — це лише попереджувальні сигнали про те, що я живу проти власної істинності. Сьогодні я знаю, що це називається«Справжність». Коли я почав любити себе, я зрозумів, як сильно можна образити когось, якщо нав'язувати йому виконання його власних бажань, коли час ще не настав, і людина ще не готова, і ця людина — я сам. Сьогодні я називаю це« Визнання». Коли я почав любити себе, я перестав прагнути іншого життя, і раптом побачив, що все, що оточує мене, запрошує мене рости. Сьогодні я називаю це« Зрілість». Коли я почав любити себе, я зрозумів, що за будь-яких обставин я перебуваю в правильному місці в правильний час, і все відбувається виключно в потрібний момент, тому я можу бути спокійним. Тепер я називаю це« Упевненість у собі». Коли я почав любити себе, я перестав красти свій власний час та проектувати грандіозні проекти на майбутнє. Сьогодні я роблю тільки те, що приносить мені радість і щастя, те, що я люблю робити і що приводить моє серце до радісного настрою. Я роблю це своїм власним способом та у своєму власному ритмі. Сьогодні я називаю це« Простота». Коли я почав любити себе, я звільнився від усього, що шкодить моєму здоров'ю — їжі, людей, речей, ситуацій. Всього, що тягнуло мене вниз і відводило геть від себе. Спочатку я назвав це позицією здорового егоїзму. Сьогодні я називаю це« Любов до самого себе». Коли я почав любити себе, я припинив намагатися завжди мати рацію, і з того часу я помиляюся менше. Тепер я дізнався, що це« скромність». Коли я почав любити себе, я перестав жити минулим і турбуватися про майбутнє. Сьогодні я живу лише справжнім моментом, у якому все відбувається. Тепер я живу кожен день, день за днем, і називаю це«Здійснення». Коли я почав любити себе, я усвідомив, що мій розум може засмучувати мене, і що від цього можна захворіти. Але коли я об'єднав його з серцем, мій розум став моїм цінним союзником. Сьогодні я закликаю цей взаємозв'язок« Мудрість серця». Нам більше не потрібно боятися суперечок, конфронтацій чи різного роду проблем із собою чи з іншими. Навіть зірки стикаються, і з їхніх зіткнень народжуються нові світи. Сьогодні я знаю:«Це – Життя».

Якщо і так все закінчено – чи не все одно, яка фраза буде останньою?

Дивно, що моє життя має закінчитися в такому жахливому місці. Але в моєму житті були три роки, коли мені дарували троянди, і я ні перед ким не вибачалася.

Найщасливіша людина на Землі той, хто зумів зустріти… справжнє кохання.

Лише в розумі щастя, біда без нього,
Лише розум - багатство, потреба без нього.