Але якщо почуєш, що весною часом
За новим, за примарним щастям у гонитві
Я серце своє не тобі, а другий
Схвильовано раптом простягнув на долоні, Нехай сльози не бризнуть, не здригнуться вії,
Колючою холодом не стисне лихо!
Не вір! От такого не може статися!
Ти чуєш? Такому не бути ніколи!
Люблю я своє нещастя. Воно становить мені компанію. Часом, коли я тимчасово щасливий, мені навіть не вистачає цієї скалки. На нудьгу легко підсісти.
Ти так страждав і страждав. А у коханні все дуже просто. Потрібно тільки спитати дівчину. Так приємно любити та бути коханою. Навіщо ж страждати?
Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не втрачай цього шансу і будь щасливим. Як я можу судити з власного досвіду, у житті таких шансів буває раз, два – і обчевся, а проґавивши їх, шкодуєш потім усе життя.
Вона не була бездоганно красивою, але в цьому обличчі були і ніжність, і теплота, і дитяча обіцянка щастя.
Скажи, навіщо я тебе зустрів?
Навіщо я тебе полюбив?
Навіщо твій погляд усмішкою мені відповів?
І щастя в житті подарував? Тебе заберуть у мене,
Я не твоя, я не твоя,
Тебе заберуть у мене:
Я не твоя...
Ти не моя!
Щастя в особистому житті ще буде обов'язково буде! Ну, а поки що, можна просто помріяти про нього.
Ми повинні жити серцем, незалежно від того, що ми робимо – чи пишемо музику, граємо, працюємо – треба робити це із серцем, і це буде правильно.
Знаєте, пане Шолом-Алейхем, коли судилося щастя, воно саме в будинок приходить! Як це говориться:«Якщо пощастить, то на рисях!» І не треба при цьому ні розуму, ні вміння.
— Надія завдає найбільше страждань.
- Болван, аварія всіх надій - ось справжнє нещастя.