Щасливі люди не потребують пророкування. Навіщо їм знати, що буде завтра? Вони живуть сьогоднішнім днем ​​та впевнені, що завтра буде не гірше.

- Сем, скажіть, що особливого було у вашій дружині?
— А ваша передача триває довго?... Це було безліч різнокольорових скель, і якщо скласти їх разом, то виходила чудова мозаїка. Ми ніби були створені один для одного. Я відчув це з першого моменту, коли очі зустрілися. Я жив у порожньому будинку, поки туди не ввійшла вона  і не наповнила його щастям. Варто було взяти її за руку, щоб допомогти вийти з машини, і я відчув, що сталося диво.

В глибині душі вона  знала, що нічого страшного з нею не станеться. Вона  не збожеволіє і не накладе на себе руки. Якось настане день, коли вона  знову відчує себе щасливою. Потрібно було лише дожити до цього дня.

— Я втомився бути нещасним.
- Хочете бути щасливим.
— Що ж, подумавши… так! Я хочу бути щасливим!
— Бути щасливим — чудова мета. Небагато пацієнтів можуть так швидко і чітко сформулювати.
— Пишатимуся до пенсії.

Говорять, що час лікує. Але чи лікує?... І чи рятує нас від цієї хвороби саме час, чи ми самі повинні все зробити? …
Ми ​​живемо, як живемо, сподіваючись, що час лікує, щастя трапляється. Все саме собою, без займенника«я».

Щастя, мабуть, полягає у дозвіллі.

Нікому на землі не дано знати про наслідки власних слів та дій.

Я танцюю, бо я щаслива. Я щаслива, бо танцюю.

Я дивуюсь тому, як це життя може змусити несподівано випробувати щастя та екстаз із зовсім чужою людиною.

Усі, хто мене любив, мені не подобалися. А кого я любила – не любили мене. Хто б знав мою самотність...