— Бачити таке за десять років... надто рано.
— Він не завжди буде дитиною. А зима близько.

Щасливим можна бути будь-якої пори року. Щастя — це взагалі такий особливий п'ятий сезон, який настає, не зважаючи на дати, календарі і таке інше. Воно як вічна весна, яка завжди з тобою, за тонкою скляною стінкою оранжереї. Тільки стіна ця так дивно влаштована, що іноді її непрошибити і з кулемету, а іноді вона  зникає — і ти провалюєшся в цю оранжерею, на це щастя, на цю вічну весну. Але варто тобі забути, як приходить сторож — і видворяє тебе надвір. А на вулиці все строго за календарем. Зима — то зима. Осінь - так осінь. Звичайна весназ авітамінозом та заморозками - так звичайна весна. Але оранжерея нікуди не зникла, в неї можна повернутися будь-якої миті, головне — повірити в те, що скляна стінка зникла, без удавання, без показної бадьорості і довгої підготовки, мимоволі, щоб вона  й справді зникла.

Та літо ж! Не встигнеш озирнутися – бах! - І пішло! Давай швидше!

Так само важливо знати дві речі: як бути одному, і як бути з іншими.

— А взимку, коли ти прийдеш до мене в гості, я тобі скажу:«А пам'ятаєш, Їжачку, ми з тобою влітку бігали галявиною, пам'ятаєш, зустріли Звіробоя, а він — ось він, на грубці!» — І нам одразу стане тепло і весело, ніби повернулося літо.

Справи людей, не їхні слова
Сади наповнюють травою.
Коли рости почне вона,
Тоді сніг її змітають.
Коли сніги зовсім зійдуть,
то птах прилетить до стіни.
Коли вона  знову злетить,
То сокіл відвідає небо.
Коли почуємо грім небес,
То лев гарчить нам біля дверей.
Коли скрипіти вони почнуть,
То ніби по спині ножі.
Коли ти починаєш розуміти,
То в серці теж ніж.
Коли ти кров'ю стікатимеш
Ти мертвий, і мертвий… зовсім помреш. (Тот, чьи поступки меньше слов,
Растит сады из сорняков.
Они, размножив свой побег,
Укроют сад, как белый снег.
Начнёт он таять по весне
И птица сядет на стене.
Она поднимется в простор,
А в небесах парит орёл.
Когда услышишь в небе гром,
За дверью встретишься со львом.
Когда раздаться двери скрип,
То сзади враг тебя настиг.
Ты начинаешь понимать,
Что нож из сердца не достать.
И кровь — река в твоей душе.
Ты мёртв. Ты мёртв. Ты мёртв уже.)

Вже осінь. А восени не слід залишатися однією. Пережити осінь і так важко.

В останніх числах вересня
(Негідною прозою кажучи)
У селі нудно: бруд, негода,
Осінній вітер, дрібний сніг.

О хибний жар, ти — лід насправді,
Твоєї весни вже шумлять хуртовини.

Організація, під егідою якої проходить конференція, називається Всесвітньою продовольчою організацією та займається вивченням того, чим і як харчується людство. Або не харчується. У цьому залі вирішувалися долі мільйонів маленьких трудівників: який урожай їм належить цього року зібрати, як їм слід харчуватися, одягатися... і думати.