І Сесі, дивлячись на поля, на луки, думала: "Все можна віддати, нічого не шкода, щоб бути з ним разом, з цієї ночі і назавжди". І вона почула здалеку голоси батьків:«Будь обережна. Невже ти бажаєш втратити свою магічну силу? А ти її втратиш, якщо вийдеш заміж за простого смертного. Бережись. Адже ти цього не хочеш?
«Так, хочу, – подумала Сесі. — Я навіть цим готова поступитися хоч зараз, якщо я йому потрібна. І не треба більше метатися світом весняними вечорами, не треба вселятися в птахів, собак, кішок, лисиць — мені треба одне: бути з ним. Тільки із ним. Тільки із ним».

- Пообіцяй мені одну річ!
- Яку?
- Яку я зараз загадала...
-... Обіцяю, кохання моє!

Кохання з першого погляду — це щастя двох чистих душ, які впізнали одне одного.

У коханні тисячі аспектів, і в кожному з них — своє світло, свій смуток, своє щастя та своє пахощі.

Кохання: просте слово, легке, як серпанок, не ширше і не довше, ніж вістря голки. Так, саме вістря, лезо, бритва. Воно пронизує саму середину твого життя, твого світу, розтинаючи їх на дві частини: до і після.
«До» і«після»... і«протягом» – мить не ширша і не довша, ніж вістря голки.

Життя надто коротке, щоб витрачати його на ненависть.

Я любив у житті двічі - я маю на увазі, по-справжньому, - і обидва рази був переконаний, що все це навіки і скінчиться тільки з моєю смертю; і обидва рази це скінчилося, а я, як бачиш, не помер.

Триматися далі від кохання – вірніше!
Я чув, що вона лише дух  безтілесний,
І сміх, і сльози - все в ній швидко.

- Улюблена!
- Яка "улюблена", якщо ти мені зраджуєш?!
– Якби не зраджував – то була б єдина, а так – кохана…

Іноді Трейсі спостерігала, як ув'язнені закохувалися у охоронців. Це кохання народжувалася від розпачу, безнадійності та почуття залежності. Засуджені у всьому залежали від охорони: охорона визначала, що їм є, як жити, а часом — чи взагалі жити.