... тому, що ти - диво, і я готовий проміняти рай  на пекло, аби бути поряд з тобою...

Закохана людина досі мені здавалася
Смішною, і я її безумству дивувався.

Він сміється. Я уявляю його ямочки, у мене паморочиться голова і мені хочеться щоб він побачив мене такою – трохи розпатланою, милою, розгубленою, дитячою в чомусь…

Якось Раневську запитали, чи була вона колись закохана.
- Аякже, - відповіла Раневська, - коли мені виповнилося дев'ятнадцять років, я вступила в провінційну трупу і одразу ж закохалася у першого героя-коханця! Такий красень був! А я була страшна як смертний гріх. Я його очима їла, але він не звертав на мене уваги. Але одного разу раптом підійшов і сказав шикарним своїм баритоном:«Дітю, ви ж біля театру кімнату винаймаєте? Так чекайте сьогодні ввечері: буду у вас о сьомій годині».
Я побігла до антрепренера, грошей у рахунок платні взяла, вина купила, їжі всякої, одяглася, нафарбувалася - сиджу чекаю. О сьомій нема, о восьмій нема, о дев'ятій годині приходить... П'яний і з бабою!
«Діточку, – каже, – погуляйте десь пару годин, дорога моя!»
З того часу не те що закохуватися – дивитися на мужиків не можу: гади та мерзотники!

Всі почуття таємною мукою повні,
І кожен плакав, хто любив.

Наші діти зводять нас з розуму і рятують від божевілля.

Ми маємо бути чесними з тими, кого любимо.

Ти, як прокажена, не відчуваєш болю, коли торкаєшся гарячого чи холодного. Ти не відчуваєш провини, але це не означає, що ти невинна, це означає, що ти згнила.

Ти знаєш, чим жінка разюче відрізняється від чоловіка?
Чоловік він спочатку думає, а потім говорить. А жінка, вона  спочатку каже, а вже лише потім думає.

Життя — неймовірно заплутана штука, і, на жаль, ніхто не може контролювати почуття і наказувати своєму серцю.