Не завжди треба любити самому. Іноді навіть краще, щоб любили тебе, а ти просто відчував у відповідь симпатію. Це і зручніше та спокійніше.

Якщо довелося закохатися, будь готовий до смутку від розлук.

Іноді однієї деталі вистачає, щоб пробудити в душі найдивовижніше почуття.

Щоб все—таки вижити, дитині знадобиться все моє кохання. Все кохання, на яке я здатний.

Але є речі, які ні з чим не сплутаєш. Моя любов до вас була такою величезною, сяючою, немов... виламувалася з мого тіла, я не міг мовчки носити її в собі, вона  рвалася назовні як крик радості, як... світло. Розумієте?

Господи, не дай мені загинути в цьому вогні, а мій він чи твій, я не знаю.

Я вірю, кохання, ще збудешся ти.
Природа не терпить

ні в чому порожнечі.

Кохання — це отрута, Санса. Так, він солодкий, але вбиває не гірше за будь—яке інше.

У кожного з нас своє бачення любові. Для когось це феєричний секс і можливість спробувати всі мислимі та немислимі заборонені плоди, для когось — вічний пошук недосяжного ідеалу, а для когось – смачний запах, що доноситься з кухні у вихідний день. Як кажуть, кожному своє…

Нічого спільного з одинадцятьма хвилинами.

– Що?

— Я люблю тебе.

— І я люблю тебе.

— Вибач. Сама не знаю, що говорю.

— І я не знаю.