Чим менше знаєш, тим простіше жити. Знання робить людину вільною, але нещасною. Вип'ємо краще за наївність, за дурість і за все, що з нею пов'язане, - за кохання, за віру в майбутнє, за мрії про щастя ; вип'ємо за чудову дурість, за втрачений рай!
Ні, тобі не потрібне їхнє співчуття. Все, що тобі потрібно, – це згадка його імені. Загалом, нехай вони кажуть, що завгодно, аби про нього.
Вічного кохання не буває. Буває вдале поєднання звичок. Буває добре у ліжку. Буває відчуття затишку від того, що ти не одна. Буває надійність. Ось, власне, і все, що цілком достатньо для щастя.
Як це жахливо, коли єдина істота на світі, яку любиш беззавітно, любиш всією силою свого кохання, дивиться на тебе, говорить з тобою, відповідає тобі і не впізнає тебе!
— Усіх голодних собак все одно не нагодуєш.
— Якщо всіх не нагодуєш, значить — саме тому, — треба нагодувати ту, яку можеш, — ось цю.
Це як із щастям. Якщо всім бути щасливими все одно неможливо — значить, щасливим має бути той, хто зараз може. Треба бути щасливим сьогодні, зараз, попри все. Хтось сказав, що не може бути раю, якщо є пекло. Нібито неможливо перебувати в раю, якщо знати, що десь є страждання. Дурниця... Справжню насолоду життям можна відчути, лише якщо пережите страждання. Що ось цьому дворнягу залишки нашого супу, якби вона не подихала з голоду?
І завжди так було: комусь відрубують голову, а у двох у натовпі на площі перед ешафотом у цей часперше кохання. Хтось милується мальовничим заходом сонця, а хтось дивиться на цей же захід з-за ґрат. І так буде! Так і має бути! І хоч би скільки десятків чи мільйонів рубали голову — все одно в цей самий час у когось має бути перше кохання.
... Кохання там, де ми з тобою, і бабуся, і всі наші діти-онуки, і племінники, і мешканці. У наших відносинах, за винятком сварок і сварок. Ось і все, нічого мудрого. Це коли серед чвар намагаєшся жити зі світом. Це коли бабуся пече пироги з гарбузом, а я вирізаю для тебе свисток із ліщини. Коли мама чекає батька з роботи і дивиться на годинник — чи не сталося якогось лиха. Коли за вечерею всім весело. І багато чого іншого - всього не перерахувати.
... людина знає, коли починає старіти, бо саме тоді вона починає бути схожою на свого батька.
Я думаю - це диво, що природа закладає паростки кохання в кожного чоловіка і кожну жінку, навіть якщо в деяких з нас вони так само марні, як апендикс.
І чи не в тому магія кохання — в обопільному прагненні одне до одного...