Там, де є кохання, немає  темряви.

— Спершу здавалося, дуже люблю. Тепер гадаю, не дуже. Так... засліплення, наслання.
- А він?
- Говорив - любить. Брехав. Чи не заважає, що курю?
— Та ні. Я звикла. У мене чоловік палить. А хто він за фахом?
— За фахом він сволота.

Коли дівчина увійшла в твоє життя, половина тебе каже:«Ти не готовий до кохання», а інша половина:«Нехай вона  стане твоїм навіки».

Він згадав знаменитий міф  із Платонова«Миру»: люди спочатку були андрогінами, і Бог розділив їх на дві половинки, які з того часу блукають світом і шукають один одного. Кохання – це мрія знайти загублену половину нас самих.

Розсудливість і любов не створені один для одного: у міру того, як зростає любов, зменшується розсудливість.

Хто любить, хоче, щоби до нього ставилися з повагою.

Коли жінка ненавидить чоловіка, який насильно опанував її, вона  не може, опинившись перед ним, не відчути до нього припливу ненависті. І залишатися байдужою до цієї людини вона  теж не може. Вона  неодмінно або ненавидить його, або прощає. А від прощення недалеко і до кохання.

То був вік, коли люди вірили в любов, її всесилля, а також у те, що страждання серця можуть звести в могилу.

Повага має межі, а кохання — ніяких!

Повірте, жодна професія у світі, ні отримані знання, ні купа зароблених грошей не замінять вам щастя коханої людини. Того, якому все одно, скільки ви заробляєте та яка у вас професія. Того, що не звертає уваги на кинуті вами пакетики. Того, якому можна не приховуючи всіх сказати:«Я люблю тебе». Мені в цьому сенсі у житті пощастило.