Іван Олексійович Бунін

Сьогодні йдуть без кінця
Ті самі хмари — гряда за грядою.
Твій слід під дощем біля ґанку
Розплився, налився водою.
І мені боляче дивитись одному
У надвечірню сіру темряву. Мені крикнути хотілося слідом:
«Воротись, я зродився з тобою!»
Але для жінки минулого немає:
Розлюбила – і став їй чужою.
Що ж! Камін затоплю, питиму...
Добре б собаку купити.

Докладніше