Кохання – це перший крок, молитва – останній...

— Ви думаєте, я не знаю, що, лежачи в моїх обіймах, ви уявляли, ніби я — Ешлі Вілкс? Це приємна штука. Небагато, правда, схоже на гру в привиди. Все одно, якби в ліжку раптом опинилося троє замість двох. Так, ви були вірні мені, тому що Ешлі вас не брав. Але, чорт забирай, я не став би на нього сердитися, опанував він ваше тіло. Я знаю, як мало означає тіло — особливо тіло жінки. Але я злюся на нього за те, що він опанував ваше серце і вашу безцінну, жорстоку, безсовісну, уперту душу. А йому, цьому ідіоту, не потрібна ваша душа, мені ж не потрібне ваше тіло. Я можу купити будь-яку жінку задешево. А ось вашою душею та вашим серцем я хочу володіти, але вониніколи не будуть моїми, як і душа Ешлі ніколи не буде вашою. Ось тому мені й шкода вас.

Кохання, навіщо ти мучиш мене,
Адже я забути тебе була готова,
Навіщо ж тінь твоя приходить знову
Жорстоким болем душу мені страта?

— Та що таке кохання?
— Що б це не було, Олівію, нині воно явно у дефіциті.

— А я думав, що це я тебе так збуджую, виявляється, мурахи!
— Ми з тобою прямі лісові шкідники! Такий мурашник розчавили!
— Нема чого до моєї коханої жінки чіплятися!

Отже, він зневажає мене, бо зрозумів, що його люблю.

Мені казали, що є ті, хто розумніший за тебе. Мені казали, що є ті, хто красивіший за тебе. Мені говорили, не розуміючи одного: що ти, чоловіке мій, у житті моєму, душі моїй, долі моєї, серце моєму не вище всіх інших людей. Ти вищий за всі порівняння.

Нам усім є що втрачати. У кожній битві ми ризикуємо залишити невтішними тих, хто любить нас.

- Ти коли-небудь кохав?
— Ні, ніколи.
— Брешеш ти.
— Не можна убити стільки людей і потім спати як кошеня, відчуваючи якесь кохання.
- Хах, класичний соціопат.

Я хотів сказати, що кохаю тебе. Сама того не знаючи, ти стала моєю дороговказом. І це кохання не забере ніхто. Прошу, пообіцяй мені, що не будеш про мене сумувати, що б не трапилося, адже життя таке прекрасне. Я ні про що не шкодую, і ти не шкодуй. Це найголовніше!