Уяви, летиш із парашутом і думаєш: а раптом не розкриється? Страшно. Дихати важко. Серце між лопатками. А все одно захоплення. Бац! Розкрився. І знову щастя. І серце знову б'ється.
Ось поки не розкрився - пристрасть, а коли розкрився - кохання.
ось спиш, спиш, спиш..... потім прокидаєш.... а ковдру все ще спить...)))
Мабуть, серце ховається у твердій шкаралупі, і розколоти її мало. Може, тому у мене до ладу не виходить любити.
Дружище, я не можу бути з тобою поряд.
Найбільше я хочу бути з тобою поруч. Але я не можу! Це було б підло, розумієш.
Я — як сірчана кислота, яка полюбила синицю, маленького птаха з чорними уважними очима.
Кажуть, що любити — це означає давати комусь силу знищити тебе та вірити, що він ніколи нею не скористається. Коли ти дала мені цю силу, Феріде? Якби я знав... Я боявся тебе, дуже боявся. Це була небезпечна гра … Хіба ми обидва не були готові повірити на оманливу весну? А якби змогли розцвісти, Феріде, хто зміг би змусити нас зав'янути, крім нас самих?
Вона любила його тепер зовсім по-іншому, адже він змусив її страждати.
Нам усім потрібне кохання. Але хто з нас може її давати?
Було без радості любов,
розлука буде без смутку.
Загляду думала, які дивні дівчата у північних країнах. Якщо ця Гюда любила конунга, то навіщо їй уся Норейг? А якщо ні – то хіба земля і податки зроблять його кращим? Звичайно, у коханні багатого конунга більше честі. Але сама Загляда, думаючи про Вишеслава і Снеульва, про честь і любов, не вагалася у своєму виборі.
Любов не повинна бути милою. Любов неприборкана, руйнівна. Любов, це майже заколоти мене кригорубом під час сварки. Пристрасть не можна зобразити.