Ти повинен розрізняти, хто друг тобі, хто ворог,
Щоб не пригріти ворога у своїх серцевих надрах.
Де ворог той, що в якусь годину
Своєю приємністю не зачарує — нас?
Де у світі ми знайдемо той корінь єднання,
Який не вкритий корою і навіть тінню?
Собака, що верещить і лащиться, як друг,
Вона  своїм друзям не зраджує раптом.
Собака - говорю! Але чи так ти впевнений,
Що справжній твій друг тобі до гробу вірний?
І серцевину таємниць, довірених йому,
Не оголить повік за словом своїм?
Переживай друзів і голодом та спрагою.
Любовю випробувай! Але лише раз – не двічі.
Хто дружбу зрадив хоча б тільки раз,
Тому вже віри немаєхоч співай він, як сааз.
І нехай перед тобою юлить гадюче тіло,
Башку їй розмозжити скоріше - добра справа.
Тому я тверджу те саме:
Хто так тебе зрозуміє, як сам себе зрозумієш?
Лише ті й друзі не на словах — на ділі,
Хто наші кайдани і на себе наділи б.

Справжні друзі вміють поважати чужу самотність! Правда, якщо людина занадто починає любити самотність, рано чи пізно вона залишається без друзів. Друзі, вони, розумієш, істоти примхливі. Їм подобається, коли їх гладять по шерсті та дають цукор.

Двоє – це більше, ніж Ти та Я. Двоє – це Ми...

Пробачте мене. Я вважав вас ворогом, але зненацька знайшов друга.

Я вірю, що ніхто не має бути один. Що потрібно бути з кимось разом. З друзями. З коханими. Я вірю, що головне це любити. Я вірю, що це найголовніше.

Ось що означає бути найкращими друзями. Ось навіщо вони потрібні. Щоб допомогти не зірватися у прірву.

Навіть якщо друзі вмирають, вони не зникають. Вони живуть у наших серцях, і ми їх не забудемо.

Іншим є така людина, з якою я можу бути щирою. У його присутності можу думати вголос.

— Мені дуже добре, що вас так лякає перспектива отримання мною бажаного.
— Заважати вам ніколи не було моєю головною метою, запевняю вас. Але хто ж не любить дивитися, як їхні друзі зазнають невдач.