Абу-ль-Хасан Фаррухі

Я сказав:«Тільки три поцілунки, сонце принади, мені подаруй».
Відповідала:«Від царських гурій поцілунків не чекай землі».
І сказав:«Чи розлучитися мені зі світом, щоб скуштувати поцілунки твої?»
Відповідала:«Безкоштовного раю не здобудеш, народжений у злі».
Я сказав: Що ж, гурія раю, все приховуєш своє обличчя від мене?
Відповідала: "У звичаї гурій ховатися, як іскра в золі".
Я сказав:«Але тебе неможливо побачити, молодий місяць!»
Відповідала:« Місяць норовливий, але чи його зрадиш ти хулі?»
Я сказав:«Вкажи мені, кого ж розпитати про твої прикмети?».
Відповідала:«Пізнається сонце, не маючи прийме на чолі!»
Я сказав: Бачиш, як мене згорбив стан твій стрункий, подруга моя?
Відповідала:«Відтепер подібний до лука, мій друже, — не стріле».
Я сказав:«Невже не можна мені щодня милуватися тобою?»
Відповідала:«Знижуються чи зірки, якщо небо зникло в імлі?»
Я сказав: " Немає зірки, о подруга, - тільки сльози залишилися в очах".
Відповідала: "Сльоза не потрібна мені, як квіткова волога бджолі".
Я сказав: Ти обличчям посвіжішаєш від струмків, що з очей я проллю.
Відповідала:«То сад  розквітає від води, що таїться у скелі».
Я сказав:«Дай, обличчяя наближу до твого молодого обличчя».
Відповідала:«Наблизь, адже тужить і шафран про весняне тепло».
Докладніше

Уоррен Баффет

Достатньо змінити трохи курс, і зустрічний вітер стане попутним. Продовжуй працювати, і сонце, що зліпило очі, світитиме тобі в спину. Не так важливо, звідки ти починаєш життя, важливо, куди ти її направляєш.
Докладніше

Віктор Курочкін. На війні як на війні

— А чому ви, Малешкін, у село попереду машини бігли? — спитав полковник.
Саня не знав, що відповісти. Сказати правду — значить із головою видати Щербака.
Дей чекаючи відповіді з цікавістю розглядав Малєшкіна.
Саня підвів на полковника очі й винувато посміхнувся:
— Дуже замерз, товаришу полковник, от і побіг, щоб зігрітися.
Чи повірив словам Малешкіна Дей, важко сказати. Тільки навряд. Він повернувся до Беззубцева і скрипучим, залізним голосом наказав:
— Комбате, доповісти до свого штабу, щоб Малєшкіна представили до Героя, а екіпаж — до орденів. — І, вловивши в очах здивування комбата, ще жорсткіше проскрипів: — Так, саме до Героя. Якби не Малєшкін, бог знає, чим усе це скінчилося.
Докладніше