Юрій Поляков. Гіпсовий трубач, або Кінець фільму
Правильно каже Сен-Жон Перс: жінка віддається взяти!
Правильно каже Сен-Жон Перс: жінка віддається взяти!
... Поруч стояла супутниця дратівливого безсоння, із щетиною недопалків, попільничка.
Сюжети своїх детективних романів знаходжу за миттям посуду. Це таке безглузде заняття, що мимоволі приходить думка про вбивство.
— Запам'ятай, Голий, м'ясний бульйон — це трупна витяжка.
- А тефтелі? Тефтелі що?
— Тефтелі!.. Тефтелі — це кульки з небіжчиків.
Вірні слова не витончені. Красиві слова не заслуговують на довіру. Добрий не красномовний. Промовистий не може бути добрим. Хто знає, не доводить, той, хто доводить, не знає.
Все-таки демократія — чуже для українців явище. Людям нестерпно жити за умов, коли до дня виборів ще не все вирішено. Набагато легше змиритися з тим, що ти знаєш, що буде завтра. Ми спочатку хочемо змін, потім знову звикаємо до стабільності. Так і ходимо кільцями цієї спіралі від виборів до виборів.
Мене цікавить відкритість. Людина, яка не вміє і не вважає за потрібне захищатися-відгороджуватися від реальності. Людина, яка їй ще довіряє. Який вважає, що може її підкорити. А таке можливо... так, років до двадцяти. Ми, що замкнулися у своїх неврозах дорослі … хіба ми цікаві?
Якщо виникає страх, що у них не вистачить грошей, замість того, щоб одразу кинутися на пошуки роботи, яка дасть пару доларів для знищення цього страху, можна просто поставити собі запитання:«А чи буде робота найкращим рішенням з точки зору довгострокової перспективи?» Я вважаю, що ні. Особливо якщо подивитися на життя людини загалом. Робота - це короткострокове вирішення довгострокової проблеми.