Михайло Булгаков. Майстер і Маргарита
Я побіг у комору, врятував сьомгу. Я побіг у кухню, врятував халат.
Я побіг у комору, врятував сьомгу. Я побіг у кухню, врятував халат.
Мені мама завжди говорила, що чоловік повинен бути трохи красивішим за мавпу і трохи багатшим за Рокфеллера.
— У вас з красенем кохання.
— А що у вас із Берком?
- Ми у Швейцарії! Там нейтрально і добрий годинник.
Марнославні люди глухі до всього, крім похвал.
Зараз вони припаялися один до одного обручками, а коли скінчиться ця хімія, підуть шукати ножівку.
Філософи всіх шкіл згодні в тому, що найвище благо полягає у спокої душі та тіла.
Вранці, щойно ми розплющуємо очі, життя вже стоїть напоготові, щоб обрушити на нас чергову лавину«треба зробити!» і«не забудь!». Ми не встигаємо подумати, зітхнути, як прокидаємось і одразу намагаємося прорватися крізь цю купу справ, бо завтра на нас звалиться нова. Іноді ми зупиняємось і оглядаємось навколо – на робочому місці, під час батьківських зборів чи просто на вулиці – і з жахом розуміємо, що всі інші точно знають, чим вони займаються. І тільки нам весь час доводиться вдавати. У решти на все вистачає грошей, у них все під контролем і на все лишаються сили. Діти інших давно навчилися плавати.
Ми подивилися один одному в очі. Наші обличчя були так близько — за якихось два дюйми. Я почував себе дивно, ніби серце намагалося вискочити з грудей.
Мова - це добре, але це не єдиний шлях до розуміння. Адже є ще зір, нюх, дотик.
Сьогодні я бачив гігантську бруківку серед хмар, викладену з сірого каміння і величиною, що перевершує поле. Ніхто не відвідує її. Тільки чапля... Сьогодні я бачив дерево, що росте з високої стіни, і людей, що ходили високо над землею. Сьогодні я бачив поета, що дивився у вузьке віконце. Але кам'яне поле, загублене в хмарах, найбільше сподобалося мені. Там ніколи й ніхто не буває. Хороше місце, щоб грати і мріяти про різне. Я бачив сьогодні коня, що плавав на верхівці вежі: мільйон веж я бачив сьогодні. Я бачив хмари в найглухішу годину ночі. Я мерз. Я був холодніший за лід. Мені не було чого їсти. Я не міг заснути. — Він зігнув губи, намагаючись посміхнутися. — А ви облили мене зеленим брудом.