— От би нам такий мелафон. Ми могли б тоді думки бабки з дідом читати.
— Хоча я й так їх думки знаю, — сказав Вовці. — Імбіцили ми й пороти нас треба замість сніданку. Тоді день спокійно пройде. А ми розумнішими до кінця літа станемо.
— Чому? — спитав Вовка.
— Ну, тому що, бабця каже, що якщо нас пороти частіше, то мізки з дупи назад у голову повернуться. А так ми їх потихеньку висираємо.
У кожного є мрія, яка зігріває навіть у найхолодніші ночі. Мрія, яка не виходить із голови. І навіть якщо тобі судилося залишитися на самоті до кінця своїх днів, ця мрія завжди супроводжуватиме тебе. Тож я б усе вклав у таку мрію.
Прощай, прощай, а розійтися немає сечі,
так і стверджувати б повік:«На добраніч...»
Джонні, ти знаєш, як сильно я тебе люблю, так що постарайся зрозуміти мене правильно … Я збираюся купити кулемет та перестріляти всю твою родину.
Є така порода людей: за що не візьмуться, одразу не виходить нічого.
Не дозволяй собі зненавидіти чоловіка настільки, щоб повернути йому перстень із діамантом.
(Я ніколи не відчувала до чоловіка такої ненависті, щоб повернути йому подаровані ним діаманти.)
— Фаїно, — питала її стара подруга, — як ти вважаєш, медицина робить успіх?
— А як же. У молодості у лікаря мені щоразу доводилося роздягатися, а тепер досить мову показати.
Дорослі безперечно існують на світі для того, щоб нагадувати нам про страхи, яких ми не знаємо. Бояться лише вони.
Самант мав талант перетворювати плачевну ситуацію на безнадійну.
Мисливські собаки ще грають на подвір'ї, але дичина від них не втече, скільки б уже зараз не металася вона лісами.