Цитати Ураїнською - Сторінка 483

Тепер ви розумієте, що, скільки б там не кричали, ніби знання така чудова штука, – інстинкт у сорок разів більше коштує, бо він такий безпомилковий.

— Цікаво, що чекає на нас попереду?
— Це не має значення. Якщо ми будемо приймати всі виклики так само, як завжди. Якщо ми будемо сповнені пристрастей, а наші серця будуть вірні тому, що нам дорого. Сміливості, скільки б на ворогів нас не чекало. Віри в те, що темрява обов'язково зміниться світлом.
— А кохання?
— Понад усе.

Після того, як пограбували замок мого батька, безцінна спадщина, що століттями зберігалася в сім'ї, зникла. Усьому можна знайти заміну, окрім одного. Ренфілде, поверни мені цю картину. Поверни її додому.

П'яна людина — гірша за звіра.

Я вважаю, що ми всі душевно хворі; ті з нас, хто не потрапив до психлікарні, тільки краще маскуються — і, можливо, це ще гірше.

— Я принесла тобі ранковий чай. Зазвичай, ти ще спиш.
— Ви приносите мені чай уранці?
— А ти як гадаєш, звідки він береться?
— Не знаю. Я думав, це зрозуміле.

На його обличчі тепер ні тіні глузування. Це тому, що він відчував до життя майже дріб'язкову прихильність. У тих, хто не чіплявся за неї, на обличчі грає насмішкувата посмішка — ознака звільнення та перемоги. Вони не йдуть у небуття, вони виходять із нього.

Ми всі народжуємося мокрі, голі та холодні. І це лише початок.

Так... Напевно, час... Пора навести лад у голові, як іноді ми наводимо лад у улюбленому гаражі — перебираю—а—аєм коробочки з минулим, сміємося, сумуємо, сортуємо... — це викидаємо, це сусідці знадобиться, це поки збережемо — може самим пригодиться, чи мало що... Так і в голові... Так само — ніякої відмінності... розкладаємо все по поличках, думки про Бога — на першу, найчистішу і найкрасивішу полицю — нехай я користуюся ними не часто, але віддавати їх нікому не збираюся... Вони мені найдорожчі... Мм мм.... що у нас у цьому замшелому пакеті? Оооо... Думки про вічне... Для початку їх треба простягнути і провітрити — і на верхню полицю, але на чільне місце... Вами я часто користуюся... А це що за баули? Великі повітряні мішки? Аааа... це ж мрії! Акуратно укладаю їх на антресолі... Зараз не до вас... Взагалі, то мріяти не шкідливо... Але й здоровішим від цього не стаєш... Думки про хороше, ну куди вас подіти? Вас багато... Гаразд, сервант із прозорим склом саме по вас плаче... Нехай крізь шибки всі бачать, яка я хороша... А от і думки про погане... Ні, на загальний огляд я вас  виставляти не стану... Але й викидати теж рука не піднімається... Надто вже солодко без вас, надто вже нудотно... Начебто все... Стоп! А це що за величезна купа чого? Звідки?... АААААА!!!!! Це ж думки про ТЕБЕ!!!! Що ж... Беру до руклопату.... Набираю більше повітря в прокурені легені... І.... ВИКИДАЮ, ВИКИДАЮ, ВИКИДАЮ.

Хто вгадав – розумнички, хто не вгадав – швиденько зробили собі харакірі!