Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін. Дурень

А цей дурень незвичайний. Сидить собі вдома, книжку читає, або до папки з мамкою пеститься — раптом, ні з того, ні цього, в ньому серце загориться. Біжить, земля тремтить. До якої справи з підходцем би підійти, а він на нього прямо лізе; яке слово зовсім би забути треба, а він його й ляпне.
Докладніше

Юнна Моріц

За невкоханими людьми
Любов іде, як привид.
У словах кохання, у сльозах кохання
Прозирає посмішка відродження,
Посмішка відродження...
І навіть легше, може бути,
З такою усмішкою негасимою
Бути нелюбою, але любити,
Чим не любити, але бути коханою.
Докладніше