Павло Архипович Загребельний. Диво
Падаюча правиця якщо і не караюча, то неодмінно зухвала, загрозлива.
Падаюча правиця якщо і не караюча, то неодмінно зухвала, загрозлива.
Час не лікує. Воно призводить до байдужості. Воно вбиває те, що ми так любили.
Суспільство не дійшло до вкрай точки у своєму розвитку; можливе подальше вдосконалення розумове та моральне. Отже потрібні суспільству і керівники і проповідники істини, і пропагандисти.
Ми чіпляємось за своє минуле, тому що не довіряємо майбутньому.
Що таке слова? Насправді це деякі контейнери для смислів і почуттів. Форма, яку ми наповнюємо тим, що зберігається в нас самих. Але є нюанс — у кожного з нас різний внутрішній склад, як у плані фізіології, так і в плані життєвого досвіду. ⠀
⠀
Банальний приклад це те, як ми бачимо кольори — за це відповідають зорові нейрони. Кожна людина розвивається в унікальному середовищі та ідентичного хімічного/фізіологічного складу не може бути. Тому обговорюючи банальний червоний колір ми, напевно, говоримо про різні його відтінки, оскільки кожна людина бачить її по-своєму. А дальтонік і зовсім не розумітиме повною мірою про що мова.
⠀
Але це лише колір. А якими смислами ми заповнюємо більш абстрактні слова? Такі як дружба, любов, Бог? ⠀
Ми закладаємо в них набагато більше значень та емоцій. Стільки конфліктів або звичайного непорозуміння відбувається через те, що ми вкладаємо в них різні сенси. ⠀ Загалом, це я до чого... будьте трохи акуратнішими та розумнішими зі словами і жити стане простіше.
Про таланти та плітки мають бути талановиті. Гірше ні, коли про особистість вигадують всяку сіру нісенітницю.
— І ти мене тут кинеш? Як мій батько?
- Так.... Знову маніпулюєш?
- Мені холодно.
- Я знаю. Сказати звідки? Ми пов'язані.
По одному виду їх одразу можна було відрізнити від помічників, секретарів і різноманітних обслуговуючого персоналу. Кожен делегат підходив до столу і, продовжуючи розпочату ще в кулуарах розмову, займав своє місце з тією неповторною хазяйською невимушеністю, яка буквально кричала:«Ми – сила». У кожному жесті, у кожному погляді прозирала переконаність у своїй корисності, важливості того, що вони тут уявляють.