Леопольд фон Захер-Мазох. Венера в Хутрах

Яке щастя - пригорнути вустами до її вуст, завмерти в її обіймах і бачити її потім, коли вона, вся знемогла, вся віддавшись мені, спочиває на моїх грудях, а очі наші, отуманені захопленням пристрасті, тонуть один в одному.
Не можу осмислити, не можу повірити, що ця жінка моя, вся моя…

Докладніше

Брайанна Рід. Гілки Дуба

Кохання - той же стрес, хоча і дуже приємний. І треба багато душевних сил, щоб у відповідь дарувати щастя, яке дарують тобі. Адже якщо не віддавати любов, ти станеш гордовитим божком, що впивається поклонінням собі.

Докладніше