Ірвін Ялом. Коли Ніцше плакав
Ми самі створюємо всі свої переживання. І все, що ми самі створили, ми можемо і знищити.
Ми самі створюємо всі свої переживання. І все, що ми самі створили, ми можемо і знищити.
Сумнівайтеся - сумнів не гріх, а ознака розуму.
- А ось розлучився ти з нею, кинула вона тебе, і пишеш їй:«Це останнє sms, я більше не писатиму тобі. Ти стала мені чужою. Прощай». Вона не відповідає. Тоді друге«останнє sms»:«Могла б і відповісти. Нас, між іншим, щось пов'язувало». А-а. Третє:«Поспішаю поділитися радістю: я перестав про тебе думати. Взагалі! Тож не дзвони».
— А вона й не дзвонить.
— Тоді якийсь заборонений прийом там:«Ти знаєш, виявляється, в Москві є ще красиві жінки крім тебе».
- І все одно нічого, так?
— І так ще сто«останніх sms» та останнє:«Невже не можна бути нормальною людиною і один раз відповісти?!» І все. Перестав писати, рік минув. Відмучився. Від неї приходить: Сніг йде. З першим днем зими". Ну не суки?
У тобі танцює ненароджений всесвіт. Я торкаюся долонею твоїх грудей, я відчуваю її. У тобі танцює оголений, лютий світ. Він дихає в такт моєму серцебиття, але... Моє серце — це хаотичність пульсу, нервова аритмія життя, хворі на судоми старіючого неба. Світ у тобі божевільний. Світ у тобі належить мені. Світ у тобі тремтить і прогинається під моєю рукою, і лінія горизонту рветься. Я дивлюсь у твої очі. Зараз у тобі сходить сонце. І, можливо, я тисячу разів не прав, коли тягну тебе за руку на дах, де важкі зірки зачіпають антени, що стирчать тут і там, що стирчать. Коли веду тебе дихати дорогами, якими людиходили пішки ще тисячі років до нас. Коли доводжу швидкість днів до межі, перевершуючи межу, щоб відчайдушно верещали гальма сьогодення. Коли заплющую очі рукою і веду на світ, розриваючи нудьгу кожним кроком. Коли злизую з твоїх губ цей монотонний плач, що застряг у апатії тиші. Коли сметаю зі столу ці остогидлі каструльки і миски, це начиння бытовухи, щоб цілувати в горло, щоб перетворити вульгарність сексу в інструмент творення, щоб розкрити нарив втоми і створити з тіла нову форму чуттєвості та пристрасті. Коли я краду тебе з задушливого офісу, щоб втекти з міста та побачити, як тисячі птахів піднімаються із землі. Можливо, я не маю рації, можливо, в цій розміреній щоденності тобі тепло і затишно, а поряд зі мною — кидає то в жар, то в холод. Можливо це так. Але в тобі танцює, божеволіє і регоче всесвіт. Я відчуваю її. А це означає, що настав час стати для неї народженням. Як завжди, не уточнюючи ціни. І завтра, коли ти прокинешся, світ стане тісний.
Вітаємо! Ви потрапили в програму ДАІ, і ми відразу ж починаємо з питання на 500 руб, чому ремінець не пристебнутий?
Життя - це все, і ви не проживете її як слід, якщо не повірите...
"Поки ми не любимо, ми спимо".
"Кохання - це коли я рада, що ти є".
Як казав один мій знайомий — небіжчик — я надто багато знав!
Людина ні з ким не здатна ужитися, навіть із собою.