Микола Костянтинович Байбаков. Від Сталіна до Єльцина
Півтори години тривала розмова. У кабінеті було душно. Хрущову вже чотири рази приносили соки, і він жадібно вгамовував свою спрагу. Мені ж навіть чашку чаю забув запропонувати. Знаменна деталь, що говорить про«народність» вождя... Я добре розумів: після того, що сталося на цьому засіданні, та й враховуючи мої погляди, підходи та характер, мені навряд чи спрацюватись з Хрущовим, примиритися з його навіжеством і безглуздою стихійністю дій.... набагато пізніше я дізнався, що Хрущов на підставі якихось відомих йому чуток і відомостей, отриманих від коменданта санаторію«Росія», де відпочивав Ігнатов, розпорядився почати проти нас слідство. Якось не вірилося в таку дріб'язковість, адже Хрущов здавався мені широкою натурою. Та й той факт, що він викрив на XX з'їзді«підозрілість» Сталіна, мав свідчити, що сам Хрущов засуджує таке, як і всілякі доноси. Так я гадав. Проте все виявилося інакше.