Оз Амос. Мій Міхаель
Як мало дано людині знати про іншу людину. Навіть якщо він уважно слухає. Навіть якщо нічого не забуває.
Як мало дано людині знати про іншу людину. Навіть якщо він уважно слухає. Навіть якщо нічого не забуває.
- Як вона тримається?
— У її матері паркінсонізм, а брат обкрадає племінників заради наркоти. Вона сумнівається, чи є Бог у її житті.
- От невдача!
- Так! Ти давай не матюкайся або матюкайся нормально!...«Млинець» — це сурогат!
- Випусти мене з машини! Хочеш розбитися? Заради Бога! Але ж без мене!
- Та ні - удвох веселіше!
Але є щось більше за звичне русло. І є щось більше, ніж ми.
Дозвольте мені спокійно продовжувати роботу. Якщо це робота божевільного — що ж, то гірша. Я все одно нічого не можу з цим вдіяти.
Ех, майстерність не проп'єш!... Хоча спроби були...
Ти не відчуваєш ні ран, ні ниючої від обладунків спини, ні поту, що ллється тобі в очі. Ти перестаєш відчувати, перестаєш думати, перестаєш бути собою, залишається тільки бій і ворог – один, інший, третій, десятий, і ти знаєш, що не підвладний втомі та страху на відміну від них. Ти живий! Навколо тебе смерть, але вони так повільно повертаються зі своїми мечами – ти танцюєш серед них, сміючись.