Стефані Майер. Молодий місяць
За скромні успіхи доводилося розплачуватись всепоглинаючою апатією — з болю та порожнечі я вибирала порожнечу. Отже, зараз повернеться біль.
За скромні успіхи доводилося розплачуватись всепоглинаючою апатією — з болю та порожнечі я вибирала порожнечу. Отже, зараз повернеться біль.
Куди ж пливе ця нещасна країна? Чи довго їй пливти у темряві? І чи випливе вона колись?
Ненависть, гординя, помста та страх – це чума землі. Кохання, доброта, співчуття, співчуття та допомога іншим - ліки.
По-хорошому взагалі, у кожного письменника має бути свій власний редактор — ви спрацьовуєтеся, притираєтесь один до одного, і в результаті виходить дійсно те, що треба.
Я відчуваю саму душу міста у цих простих, скромних хлібах. Весь світ наполегливо прагне до руйнування, а тут кожен день на замовлення тихо печуть шедеври.
Красива дівчина, яка вистачила батьківського кохання і розпещена настільки, що наслідки вже незворотні, має особливий талант псувати настрій іншим людям.
…І від злості вона повісилася на власній косі, бо він точно порахував, скільки зерен у мішку, скільки крапель у морі та скільки зірок на небі. Тож вип'ємо ж за кібернетику!
За яскравим сонцем мого кохання ховалися тихі пожежі, рани, струпи безсоння.
У тому й заслуга художника: він знаходить у дурній людині проблиски найяскравішого здорового глузду; у забитій, втраченій, знеособленій людині він шукає і показує нам живі, ніколи незаглушені прагнення і потреби людської природи, виймає в самій глибині душі захований протест особистості проти зовнішнього насильницького тиску.