Володимир Набоков. Король, дама, валет
Бачиш, мій друже, мрії не можна віддавати в банк під відсотки. Це папери неправильні; та й відсотки — дрібні.
Бачиш, мій друже, мрії не можна віддавати в банк під відсотки. Це папери неправильні; та й відсотки — дрібні.
Діти військкомів завжди з плоскостопістю народжуються!
На жаль, через десятиліття мені довелося визнати, що я помилялася: тікати було нікуди. Все це були ланки одного ланцюга, що відрізнялися хіба що за розмірами: наш квартал – наше місто – Італія – Європа – наша планета. Тепер я розумію, що хворий був не наш квартал і не Неаполь, а вся земна куля, весь Всесвіт, всі всесвіти, скільки не є їх на світі. І зробити тут нічого не можна, хіба тільки заховати голову глибше в пісок.
— Що ж, достатня сума.
— За одного дрібного злодія — гігантська, але за людську душу нікчемна.
І так хочеться вирватися з цього вікна, з цієї самотності, тобто туди, де немає людей. Бо там, де немає людей, не може бути самотності.
Завжди подумки розмовляю з дорогими мені людьми — ділюся тим, що бачу, відчуваю, чую. Ми споріднені душі, такий зв'язок вищий за відстані, перепони, обставини.
Ви уявляєте, що може статися, коли на нашій планеті з'являться ці гігантські рослини? Поживних продуктів стане дуже багато. Все стане дешево. Зникне злидні! Хто тоді захоче працювати на нас з вами? Що станеться з капіталістами? Ось ви, наприклад, тепер стали багатими. Ви можете задовольняти всі свої забаганки. Можете найняти собі шофера, щоб возив вас на машині, можете найняти слуг, щоб виконували всі ваші накази: прибирали ваше приміщення, доглядали вашого собачку, вибивали килими, натягували на вас гамаші, та мало що! А хто має робити все це? Все це повинні робити для вас бідняки, які потребують заробітку. А який бідняк піде до вас на службу, якщо він ні чого не потребує?... Вам же доведеться самим все робити. Навіщо ж тоді вам усе ваше багатство?... Якщо й настане такий час, коли всім стане добре, то багатіям обов'язково стане погано. Врахуйте це.
Іноді хтось вривається у твоє життя, а ти просто упокорюєшся з цим.
Ні, я нормальний. Але 94% психів називають себе нормальними. Так що варто поставити запитання, що таке нормальність.
Дивлюся,
дивлюся -
і завжди однаковий,
любимо,
близький мені океан.